Фестиваль "Рок-Кола", Новополоцьк, Міський парк культури,

30 червня - 1 серпня 2001 року.

    Так співпало, що знаменитий фестиваль «Рок-кола» у місті Новополоцьку починався одразу.

Музикантів White Night Blues з Мінська до Бєлиничі привіз на своїй машині один гурт,  чудова людина Юра Євсєєв. Лише ніч відокремлювала один фестиваль від іншого. Відпочинок, ранкова репетиція – і в дорогу! З ранку вирушили до Новополоцька з іншим нашим товаришем Олегом Койдо за кермом (з яким, до речі, їздили на Маніври та інші заходи у 2000-му році – див. розділ «Історія»). У Новополоцьку мав відбутися лише другий виступ White Night Blues у новому складі: Олексій Половченя (Могильов) – ударні; Юрій Нестеренко (Бєлиничі) – гітара, вокал; місце бас-гітариста тимчасово посідав сесійний музикант Валерій Падуков (Мінськ).

   За масштабами своїх «Рок-кола» нічим не поступався столичним фестивалям, а в деяких відношеннях і тут я не поступався столичним фестивалям, а в деяких відношеннях і тут я не поступався столичним фестивалям, а в деяких відношеннях і тут я не поступався столичним фестивалям, а в деяких відносинах і тут харчування в затишних кафе по всьому місту, і оплата транспортних витрат, і гонорар за виступ – все небачена для білоруського рокера розкіш (за вітчизняними мірками). Щодо саундчеків, роботи звукорежисерів, обслуговування апаратури – жодних питань, все на високому професійному рівні. Інформаційні аспекти - запрошення, реєстрація, програми, бейджі - все налагоджено, маса юнаків задіяна, як волонтери, кур'єри, розповсюджувачі і т.д.

Що сказати – тут спостерігалася велика організаторська робота, яка, загалом, повинна бути звичайною справою. Але на той момент – для регіонального фестивалю – стала швидше рідкісним винятком. І керував цією роботою не хто інший, як Аніса (незабутній та неперевершений Сергій Аніщенко, знайомство з яким у White Night Blues відбулося рік тому на вітебському фестивалі «Рок аповначі»).

    Загалом, близько 35 груп брало участь у новополоцькому рок-святі. До речі, приблизно стільки ж було на вчорашніх «Великих маневрах». Але найдивовижніше, що, крім двох команд, учасники цих глобальних рок-форумів не повторювалися. Отже, за чотири фестивальні дні у Мінську та Новополоцьку виступило приблизно шість з половиною десятків повноцінних, дієздатних творчих колективів!

  Це були, воістину, щасливі часи білоруського року!