Словно предрекая беларусской рок-музыке нелёгкую судьбу в условиях маневрирования в зоне недостаточной видимости (слышимости, движимости, организованности), назывался большой  столичний рок-фестиваль, який став фіналом цілої серії відбіркових «Рок-маневрів», що проходили протягом другої половини 2000-го – першої половини 2001 року у Мінському «Рок-кафе». Організувати такий трудомісткий та тривалий процес взялася «Рок-ліга» під керівництвом Ігоря Жуковського.

 

    Щомісячні заходи (своєрідні попередні міні-фестивалі, на яких вибиралися кандидати-фіналисти.  Наприклад, "Метал-маневри", "Панк-маневри", "Фолк-маневри", "Блюз-маневри" і т.д. Відбір здійснювався шляхом голосування глядачів.

Група «White Night Blues», за логікою розвитку подій, опинилася в потрібній їм категорії. Дебютувавши на одному із збірних концертів у «Рок-кафе» у вересні 2000-го, вже у жовтні WNB стали переможцями «Блюз-рок-Маневрів».

До речі, вересневий концерт став для гурту столичним дебютом – до того у Мінську музикантам грати не доводилося. Це був дуже корисний досвід, тому що рівень виступів рок-команд у столиці був на голову вищим за середньостатистичний по країні – це стосувалося і місцевих музикантів, і приїжджих (докладніше про виступи в «Рок-кафе» див. розділ «Історія»). Тому було кого послухати, було на що подивитися, і, звичайно, зав'язалися знайомства з колегами з різних міст.

На осінньому відборі «White Night Blues» виступали у складі: Олександр Шилін на басі. Однак, після того, як цей склад переміг у своїй номінації, наприкінці року ритм-секція в кількості «обидва» дружно покинула групу. Через рік Шилін і Бобков возз'єдналися з Нестеренком у його паралельному із WNB проекті «Нестор-Бенд» (пізніше Nestary Band). Але на період початку 2001 року лідеру  «White Night Blues» довелося шукати інших басиста та барабанщика, щоб виступити у фіналі грандіозної рок-акції, задуманої «Рок-лігою».  

На басу опинився сесійний музикант з групи «Егоїст» Валерій Падуков. Місце за барабанами зайняв Олексій Половченя (який паралельно пробував себе як перкусіоніста у фолк-проекті свого брата Андрія Половчені під назвою «Округ Вільного Мистецтва»).

    Протягом повноцінних фестивальних днів більше тридцяти груп виступили на двох сценах. На Великій сцені концертної зали – фіналісти. А на Малій сцені («Рок-кафе», поверхом нижче) – гурти, які раніше брали участь у концертах та заходах «Рок-ліги».

 

Якість фотографій залишає бажати кращого, але, тим не менш, вони збереглися.