Мозир, Байк-Фест, 7-9 липня 2007
Юрій Нестеренко
Музикант / Письменник
Рок-Фест, Слуцьк, 24 серпня 2000 року.

_cc781905-5cde-3194-bb3b-136ba Але можна сказати і дуже коротко: це завжди не просто подія, а велика подія для будь-якого містечка чи селища. Для місцевих і тих, хто приїхав, для глядачів і для учасників, для сторонніх спостерігачів, і як би це пафосно не прозвучало, – подія для наступних поколінь. Адже наслідки будь-якого виступу можуть бути непередбачуваними. Таке трапилося і з групою White Night Blues - вона не уникла магії складних просторово-часових зв'язків.
Хто запросив WNB до Слуцька, зараз уже не відновити. Є припущення, що це могло статися через Фана (Кирила Смишляєва, у минулому жителя Слуцька, за сумісництвом лідера слуцько-могилівської групи Авангард-Школа). У даному випадку ланцюжок розслідування може призвести до його рідного брата – теж музиканта, і також лідера гурту, який також навчався у Могильові. Його гурт називався «Все і Нічого», і він точно виступав на слуцькому рок-фестивалі у 2000-му році. Далі розслідування заходить у глухий кут.
Але трапилося те, що трапилося: White Night Blues у Слуцьку постала у своєму «первідданому» вигляді, тобто у складі, в якому півроку тому дебютувала на фестивалі «Останній ешелон» – з Олексієм Чорним на басу та Сергієм Ращуковим на барабанах (Юрій Нестеренко) , як лідер групи, автоматично додавалася).
Вроде бы ничего примечательного, обычная история – долгая и однообразная дорога из дома на фестиваль, некоторое время томительного ожидания перед выходом на сцену (заодно, вибіркове прослуховування напів творчих вишукувань від колег-учасників), потім сам виступ, післяконцертні рефлексії, швидкі збори і така ж нудна дорога назад.
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136 то в подарунок залишено касету із записами групи (а через п'ять хвилин вже приходять сумніви: «Навіщо було йому дарувати? Ці записи йому сто років не потрібні…»). І ось саме тут зароджується інша історія, що розвивається, як би, паралельно, але в той же час у суворому взаємозв'язку з основною фабулою, з історією групи, яка йде своєю чергою і нічого не підозрює про причинно-наслідкову каверзу.
_cc781905-5cde-3194-b5b-b3b-136ba І на самому фестивалі вона не була, та й бути не могла у такому віці. Але касета вже лежала під шаром пилюки в когось на полиці. Потім, мабуть, ходила по руках в абсолютно броунівському русі обміну інформацією між невстановленими молодими людьми. І років через шість, коли дівчинка перетворилася на симпатичну старшокласницю, касета, серед іншого барахла, опинилася в рюкзаку у її друга, з яким складалися непогані, начебто, стосунки.
_cc781905-5cde-3194-bb3bс1с8 Слова та музика дуже зацікавили старшокласницю, мало того магічним чином заінтригували та захопили – так, що вона почала думати про автора. А ще за кілька років, коли дівчина вже була старшокурсницею одного з гуманітарних столичних ВНЗ, студенткою музичного факультету (вокального відділення), її однокашник із відділення звукорежисури випадково обмовився, що записує зараз на студії кілька пісень Юрія Нестеренка. Люда (так звали нашу героїню) дуже зацікавилася цим фактом і попросила однокурсника дізнатися, чи не той Юрій, який написав колись пісню про ліфт, а потім ще й привіз її до Слуцька?
Все співпало і нічого не пройшло задарма, обігруючи дуалістичну назву групи в системі буття. У складній системі безлічі складних взаємозв'язків, Люда вийшла заміж і стала носити прізвище Дуденус. Саме з цим прізвищем вона незабаром стала вокалісткою гурту White Night Blues і взяла участь у чималій кількості концертів і на батьківщині, і за кордоном. До того ж, для складання держіспитів під час закінчення ВНЗ, випускникам потрібно було підготувати за одним твором зарубіжного та вітчизняного авторів. Так от Людмила виконала якраз «Блюз Білої Ночі» вітчизняного автора, того самого Юрія Нестеренка.
_cc781905-5cde-3194-bb3b-136ba Фотографій White Night Blues з нього не збереглося, але залишилася афіша, підписана на згадку про Смишляєва-молодшого та його друзів-колег по групі «Все і нічого». Звідки в архіві WNB міг взятися номер Слуцької газети «Кур'єр» поки що залишається нерозгаданою таємницею. Але головне, що в ньому зберігся найцікавіший фестивальний звіт, де біліницькому гурту приділено аж цілу пропозицію (в еквіваленті, майже пів-абзацу!)
_cc781905-5cde-3194-b3bd1
.jpg)
Фестивальна афіша.
.jpg)
Так писав слуцький "Кур'єр".
.jpg)
Головне вірити у добру казку, і маленька дівчинка зі Слуцька раптом сама стає чудовою принцесою. Ліворуч: концерт на День закоханих у столичному клубі «Салтайм»; справа: Люда Дуденус перед початком блюзового концерту «Three Kings» у Мінську (клуб Doodah King).
.jpg)
До Слуцька ми так і не доїхали, але й казка ще не закінчилася. Ліворуч: виступ у Вільнюсі, в ліцеї Франциска Скарини; праворуч нагорі: концерт White Night Blues у мінському клубі «Йо-Ма-Йо»; справа внизу: ювілейний концерт Юрія Нестеренка у Бєлиничах.
.jpg)
Іноді в житті щось відбувається і думаєш: «Точно, як у кіно!». На знімку внизу зліва – не монтаж: це справді відображення Нестеренка у скляній кришці столу у могилівському клубі «Метро», де відбувалися зйомки передачі «Перезавантаження» про плагіат у світовій музиці. А у фіналі програми усічений склад White Night Blues виконував «Take Me To The River». Зліва нагорі: на студії «Еверест» у Мінську; справа: виступ у Молодечно.
.jpg)
Take A Little Trip – так називалася пісня, яку Люда виконувала на своєму дебютному виступі з White Night Blues (вгорі праворуч). Прозвучав там і Блюз Білої Ночі.
.jpg)
Цитата зі статті: «Несподівано підкотили з далеких Бєлиничів White Night Blues. Чоловіки у роках грали професійно, але для багатьох незрозуміло». Все більше ні слова. Ось вона – геніальна у своїй простоті, вистраждана у спробах осмислення, лаконічна інформація, що приховує за собою цілий пласт світової історії, – думка, що нагадує стиснуту до пружини. Насправді – все і нічого!