Место действительно соответствовало своему названию – и гор (в смысле лесистых холмов и косогоров) было предостаточно, и всякого “крутого” вистачало. На зразок хлопців на "Харлеях" і квадроциклах на крутих ділянках мототраси прямо посеред лісу. А зі сценою для виступу рок-команд взагалі вийшло дуже круто.

     Например, ты поднимаешься по достаточно отвесному склону – трава по колено, берёзки-сосенки вразнобой – и вдруг, на самой вершине пагорба, майже нарівні з деревами, що ростуть навколо, несподівано виникає майданчик.  Не майданчик навіть , а величезна сцена, обгороджена захисними поручнями. Комплект апаратури, не гірше, ніж  в концертному залі “Мінськ”: величезна барабанна установка, купа моніторів, підставки під клавіші та гітари, безліч мікрофонів, стекі гітарні, , розгорнута кудись у далечінь.

     При попытке  всмотреться в эту даль ты оказываешься на краю отвесного обрыва – а внизу искуственная долина – у нашому випадку рівна площадка танцполу – зі старим армійським БТРом збоку, де сидять звукорежисери та світлотехніки. А якщо дивитися з їхнього боку, то, виявляється, вони тебе бачать на вершині величезного бліндажу з колись зеленими воротами та червоними зірками на них, що місцями неабияк поржавіли. Ну, просто якась суміш соцреалізму та пост-модернізму.

    _cc781905-5cde каша з похідної кухні з прекрасними кухарями це частування ділили, і стриптиз від інших красунь під виглядом миття мотоциклів, і неймовірні трюки від лихачів каскадерського вигляду, і пейнтбольні баталії, та всеосяжна і загальна сенс ВАКХаналія. Жодних конфліктів, жодних п'яних бешкетів чи хамства – виняткова доброзичливість та поважне ставлення один до одного величезної кількості абсолютно незнайомих людей.

     Выступали здесь музыканты, с которыми White Night Blues пересекались уже на других фестивалях: “Мадера Хард Блюз” из Минска – классная російськомовна група гітариста та автора всіх пісень Юри Михайлова; могилівська хард'н'хеві група “Афазія” представляла свою програму, як завжди, на рівні; улюблені багатьма колись “Iris7”, які грали тонку інтелігентну музику на стику року, софт-джазу та фанку – всі ці команди відіграли повноцінні концерти. Відзначився гурт “IQ48” – мабуть, вони знімали фільм про свою творчість, і всіх присутніх радували власною грою напевно години дві з половиною.

    _cc781905-5cde-3194-bb3b-136bad їх грав того ж вечора, а хто наступного дня, зараз вже дуже важко згадати. Але варто зазначити, що зі звуком, світлом та класною музичною програмою на цьому байк-шоу все було гаразд.